Згідно із Законом, булінг (цькування) - це діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Види домашнього насильства визначаються за наступними ознаками:

1) Ознаками психологічного насильства є:

· замкнутість, тривожність, страх або навпаки демонстрація повної відсутності страху, ризикована, зухвала поведінка;

· неврівноважена поведінка;

· агресивність, напади люті, схильність до руйнації, нищення, насильства;

· різка зміна звичної для дитини поведінки на контрастну;

· уповільнене мовлення, нездатність до навчання, відсутність знань відповідно до віку (наприклад, невміння читати, писати, рахувати);

· синдром «маленького дорослого» (надмірна зрілість та відповідальність);

· уникання однолітків, бажання спілкуватися та гратися зі значно молодшими дітьми;

· занижене самооцінювання, наявність почуття провини;

· швидка стомлюваність, знижена спроможність до концентрації уваги;

· демонстрація страху перед появою батьків та/або необхідністю йти додому, небажання йти додому;

· схильність до «мандрів», бродяжництва;

· депресивні розлади;

· спроби самогубства;

· вживання алкоголю, наркотичних речовин;

· наявність стресоподібних розладів психіки, психосоматичних хвороб;

· прояви насильства чи жорстокого поводження стосовно тварин чи інших живих істот;

· приналежність батьків інших законних представників до деструктивних релігійних сект;

· інші прояви поведінки чи емоційних реакцій, що не відповідають віковим нормам розвитку дитини.

2) Ознаками фізичного насильства можуть бути:

· розповідь дитини, що батьки, інші члени сім’і' застосовують до неї або іншої дитини фізичне насильство, погрожують вигнати з дому, перемістити до іншого місця проживання (віддати до інтернатного закладу, влаштувати до лікарні, помешкання інших родичів тощо), про наявність небезпеки з боку тварин, що утримуються у неї вдома;

· намагання дитини приховати травми та обставини їх отримання (відмова зняти одяг для медичного обстеження або переодягатися в присутності інших дітей; носити одяг, що не відповідає сезону);

· зміщення суглобів (вивихи), переломи кісток, гематоми, подряпини;

· синці на щоках, очах, губах, вухах, передпліччях, стегнах, кінчиках пальців тощо;

· рвані рани і переломи в області обличчя, травматична втрата зубів;

· травми ока (крововиливи, відшарування сітківки тощо);

· забиті місця на тілі, голові або сідницях, які мають виразні контури предмета (наприклад, пряжки ременя, лозини);

· скарги дитини на головний біль, біль у животі, зовнішні запалення органів сечовивідних і статевих систем;

· рани і синці у різних фазах загоєння на різних частинах тіла (наприклад, на спині та грудях одночасно);

· сліди від укусів;

· опіки та інші незвичні для віку дитини фізичні (видимі та невидимі) травми.

3) Ознаками економічного насильства, занедбання дитини можуть бути:

· постійне голодування через нестачу їжі;

· вага дитини в значній мірі не відповідає її віковій нормі (за визначенням медичного працівника);

· часті запізнення до школи, брудний одяг, одягання не за погодою;

· пропуски занять у школі;

· втомлений і хворобливий вигляд;

· загальна занедбаність;

· нестача необхідного медичного лікування (дитину не водять до лікаря),

· неліковані зуби;

· залишення дитини батьками під наглядом незнайомих осіб (в тому числі, які перебувають у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння);

· залишення дитини дошкільного віку без догляду впродовж тривалого часу як у помешканні, так і на вулиці, в тому числі зі сторонніми особами;

· відсутність іграшок, книжок, розваг тощо;

· антисанітарні умови проживания, відсутність постільної білизни (або постільна білизна рвана та брудна), засобів гігієни;

· нігті, волосся у дитини нестрижені та брудні;

· у дитини постійні інфекції, спричинені браком гігієни;

· залучення дитини до трудової діяльності (з порушенням чинного законодавства);

· дитина жебракує, втікає з дому;

· відставання дитини в розвитку фізичному, емоційному, розвитку дрібної моторики, пізнавальних здібностей, соціальних навичок та навичок міжособистісного спілкування) внаслідок педагогічної занедбаності тощо.

4) Ознаками сексуального насильства можуть бути:

· знання термінології та жаргону, зазвичай не властивих дітям відповідного віку;

· захворювання, що передаються статевим шляхом;

· синдром «брудного тіла»;

· уникнення контактів із ровесниками чи дорослими, зокрема й з родинного кола чи друзів сім'ї;

· дитяча або підліткова проституція;

· рання вагітність;

· вчинення сексуальних злочинів;

· сексуальні домагання до дітей, підлітків, дорослих;

· нерозбірлива або непритаманна віку дитини сексуальна поведінка;

· створення та реалізація дитиною сексуальних сценаріїв в іграх за допомогою іграшок та ляльок;

· відмова від гігієнічного догляду за собою;

· нашарування великої кількості одягу на тілі або використання одягу, який максимально приховує тіло;

· страх або агресивна реакція щодо конкретних людей або людей певної статі, віку тощо;

· синці на внутрішній стороні стегон, на грудях і сідницях, сліди від укусів.

· інші незвичні для віку дитини фізичні ознаки (видимі та невидимі), а також психолопчні і поведінкові прояви, які можуть свідчити про насильство щодо дитини.

Телефони довіри:

- Дитяча лінія 116 111 або 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00);

- Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116 000;

- Гаряча лінія з питань запобігання насильству 116 123 або 0 800 500 335;

- Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0 800 50 17 20;

- Уповноважений Президента України з прав дитини 044 255 76 75;

- Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103;

- Національна поліція України 102.

Коментарi